У професії я вже більше 9 років. На момент написання статті, мені пощастило попрацювати в Північній Америці, Центральній та Західній Європі, Південно-Східній Азії.
Стаття описує особистий досвід, тому у вас може бути і повинно відбутись все інакше, але гарантую - це буде цікаво.
Тихий зимовий вечір. В кінці 2014 роки до мене в Skype “постукав” черговий проект. Я знав, що компанія знаходиться в Таїланді, але не очікував отримати “офер” через 40 ± 5 хвилин, а ще через 4 дні авіаквиток в одну сторону. Азію до цього моменту я відвідував тільки як турист. Пропозиція попрацювати там видалась мені можливістю гарної продуктивної відпустки.
Теплий лютий.
Ранком 5 лютого на рейсовому автобусі я рухався в сторону нового офісу з міжнародного аеропорту, що в Бангкоці. Вже через 5 годин усміхнений таєць Кай під наглядом власника компанії сканував мої відбитки пальців для входу в офіс.
Ввечері мій “новий” бос, він же замовник, розповідав мені про тонкощі роботи в Таїланді та багатогранність тайських співробітників. Бос належав до фарангів* (в цьому мені пощастило). Схожість менталітетів давала надію, що активності на проекті будуть відбуватись для мене у більш-менш звичному руслі.
На той момент я не врахував, що більшість людей, які N часу знаходиться в новому середовищі, починають асимілюватися з ним.
На вигляд, вони не схожі на азіатів, але в свідомості у них вже частково або цілковито "Сабай".
Номер тимчасово недоступний. У Таїланді добре жити і відпочивати, а ось працювати там складніше. Дуже швидко почало втомлювати постійне недотримання домовленостей по термінах та виконання роботи абияк. Якщо від тайця, десь підсвідомо, ти вже не очікуєш, що робота буде зроблена вчасно або "все одно будемо переробляти", то від інших учасників проекту ти очікуєш більшої зібраності, виконання задач вчасно, дотримання інших домовленостей. А даремно, бо "Сабай" не знає дискримінації ані за гендерною ознакою, ані за національною :) З часом ти розумієш, замовник в курсі про "Сабай" і вже знає, що реліз затримується, переноситься тощо. На початку, коли обговорював задачі з тайцями, вони часто стверджуючи кивали головою, підтверджуючи , що все зрозуміло. В результаті виходило щось зовсім інше. Як виявилося потім, не важливо чи зрозуміла людина задачу чи ні, головне - “улыбаемся и машем”. Однак з тайцями за два роки в мене так і не виникло жодного конфлікту ні в роботі, ні в побуті. Всі ситуації, які провокували вийти зі стану рівноваги, розбивались об широкі тайські посмішки зі словами "Ok, mister". Після повернення з Таїланду я перестав сприймати будь-яке підвищення тону в голосі як засіб розв'язання питань, що виникли.
В один з робочих днів я намагався зв'язатися з тайцем, але додзвонитися йому так і не зміг. Наступного дня я поцікавився, що з його номером, і отримав відповідь: “В попередньому номері були погані цифри. Мій наставник порадив мені змінити його”.
Цей епізод з номером, якщо не помиляюсь, повторювався рази 3.
Тайці дуже цікавий народ, і якщо їм щось не подобається (немає "Сабая" і "Санука"), вони про це не говорять, просто на наступний день після заробітної плати ви не побачите їх в офісі, не прочитаєте листа, що вони більше не прийдуть на роботу, і не додзвонитеся до них, тому що сім-карта вже буде десь у сміттєвому баку.
В силу таких обставин, тайці, навіть ті, які безпосередньо не впливали на проект (охорона, обслуговуючий персонал ітд.), мали достатній вплив на боса. В цьому я переконався, коли я і мій бос ночували по черзі в офісі . Наш охоронець пішов в невідомому напрямку, як виявиться пізніше, повернеться він тільки через 7 днів, а залишати обладнання в розпал проекту в не дуже людному районі було не те щоб шкода, але нераціонально :)
Якось серед тижня наш програміст (фаранг) не вийшов на роботу. Коли до нього додзвонилися, виявилося, він думав, що вже субота. Можливо це трапляється не тільки в Таї, але у мене таке було вперше.
З огляду на ситуацію вище, команда в нас була поділена наступним чином: тайці займали більш творчі посади (дизайнери, написання контенту, служба підтримки), фаранги виконували технічну роботу (програмісти, інженери з якості, адміністратори, аналітик). З дизайнерами було важко через те, що в макети не часто, але прилітали азіатські мотиви там, де це було не зовсім доречно. Тому з часом в команду дизайнерів (аж двоє) приєдналася людина іншої національності.
Загалом, в Таїланді без тайців вести легально бізнес у вас не вийде, виключенням можуть бути тільки проекти, які підходять під "BOI" (The Board of Investment of Thailand).
Часто на різних форумах можна прочитати, що в Таїланді не дуже стабільний інтернет. У нас з цим проблем не було, так як в офіс була проведена окрема оптоволоконна лінія, і за два роки пам'ятаю тільки один раз, коли у нас не було інтернету.
Мобільний інтернет, на момент мого перебування в Таїланді, вже був 4-го покоління, що було досить зручно при виконанні роботи за межами офісу. На островах ситуація трохи гірше, але не критично. І працювали ми там не часто :)
Таїланд - тропічна країна, тому поруч із людьми в нас мешкали гекони. Інколи до нас в гості заповзали змії (навіть на другий поверх). Із появою гостей ми кликали на допомогу тайця Кая, який їх вправно ловив і відпускав у траву.
“Королі йдуть, а народи залишаються” (с) Портрети короля в Таїланді ви побачите всюди: на вулицях, у готелях, в барах, в магазинах. Два таких (портрети) жили і у нас в офісі.
Тайці дуже люблять і шанують свого короля. Тому всі жарти про монархів краще притримати для сусідньої країни. В Лаосі інша справа - там вам будуть і червоні прапори з серпом і жовті ламборджині.
Коли я був на проекті, правив Рама IX. На день народження короля, 5 грудня, ми не планували ніяких релізів і різні проектні питання намагалися перенести на день після святкування.
Тайці - народ релігійний. Якщо вони хочуть щось зробити, щоб уважити Будду, то краще дозволити їм це зробити, а то і "Сабай" і "Санук" будуть порушені. Будда дні ми святкували кожний місяць. Одного дня я був здивований появою електричного кабелю, який тягнувся від нашого офісу до невеликої споруди з Буддою. Ввечері вся ця конструкція красиво світилась.
Як виявилося пізніше, для шефа це був теж сюрприз - освітлення споруди відбувалося в рахунок офісу.
Рис на перше, друге та десерт. Таїланд - це культ їжі, однак, рис можна отримати на перше у вигляді супу, на друге - у вигляді рисової локшини та "sticky rice" з манго - на десерт.
У нас в офісі була кухня-їдальня, типова і для київських офісів. Особливістю, хіба що, була можливість прийняти душ поруч із кухнею. Зрештою, душові були по всьому офісу.
Звичних бізнес ланчів з 12:00 до 16:00 я не знайшов. Їжу ми "добували" зазвичай у супермаркетах та на місцевих ринках.
У маркетах можна було знайти продукти більш звичні для нас, там і готова їжа була не такою гострою, як на ринках. Наприклад, за 1-1,5 долара можна було "зібрати" бургер. Чому "зібрати"? По факту ти обираєш котлету, яку тобі смажать на грилі, що розміщений безпосередньо в маркеті, і поки вона готується, йдеш за іншими інгредієнтами, які розташовані на полицях цього ж маркету: овочі, сир, соуси і тд.
На ринках продається їжа більш традиційна і досить гостра: різні карі, від яких ви будете плакати двічі :), риба, рис, яйця варені, яйця копчені, яйця незрозумілі, овочі і тд. Я все не спробував, але ось свинина в устричному соусі варта уваги.
Іноді ми обідали недалеко від офісу в місцевому придорожньому кафе з усіма випливаючими обставинами: пил, шум, гострий чилі в повітрі та гучні, як і ми, тайці.
Загалом, в Таї можна знайти їжу на будь-який смак, принаймні в туристичних місцях. Можливо її гострота буде трохи сильніше ваших очікувань, але до цього швидко звикаєш. Дешевим Таїланд не назвеш. У порівнянні з Києвом, бюджетні там: рис, сезонні фрукти і зелень.
"..., Бангкок його забрав" (с)
На сьогодні Таїланд це один із найяскравіших досвідів в моїй професійній діяльності. Інша культура і ментальність змусила “ворушитися” частини мозку, які в Україні як правило дрімають. З боку професійних навичок, мабуть, більше втратив, ніж отримав. Але в даному випадку було важливе не стільки набуття професійної практики, як розширення кругозору, переоцінка себе, цінностей та стереотипів, вміння інакше відчувати людей (айтішники теж люди).
Багато нетипових для нашої ментальності ситуацій приводили до розуміння того, що ти мислиш шаблонно, що світ і способи його сприйняття набагато багатогранніші, ніж твої думки щодо нього. Для всіх, кого чекає професійна подорож в напрямку Таїланду, дозволю собі порадити, нічого не чекайте і отримаєте в рази більше.
P.S.
Особливості компанії, де працював я, впевнений так не скрізь:
Шеф-фаранг. На момент мого приїзду, він прожив в Таї більше 5-ти років і розумів, що він тут в гостях і грати потрібно за їхніми правилами.
Невелика інтернаціональна команда, яка виручала один одного в різних ситуаціях. Допомагали і тайці, як знанням мови, так і зв'язками.
Надмірна опіка шефа, обумовлена невеликою чисельністю співробітників, робила атмосферу в офісі занадто "одомашненою". Коли ти знаєш, що у людини з твого офісу відключили електропостачання, бо він добре робить роботу, але не знає ні тайської, ані англійської - від цього робиться сумно.
В офісі було декілька кімнат, де сиділи по 2-4 людини. Кожна кімната включала окремий туалет з душем та кондиціонер. У мене був бонус у вигляді окремого кабінету з усіма зручностями. Із середньорічною температурою +27 - це дуже класно!
Через ненормований робочий графік (я дозволяв собі працювати у вихідні за особистою ініціативою), мій робочий день міг початися в 11-12 дня і тривати до 2-3 ночі з перервами. Бувало так, що закінчивши роботу в суботу вранці, я їхав відразу до моря, зустрічати світанок.
Деякі учасники проекту, не тайці, гуляли офісом з голим торсом, незважаючи на відмінно працюючі кондиціонери. Це не заборонялося політикою компанії, але шеф рекомендував так не робити, так як повага тайців до таких людей знижується, а працювати стає складніше.
Змішана система святкових днів. Іноді ми відпочивали на великі тайські свята, іноді на звичні для наших регіонів, наприклад, Новий рік.
У компанії були співробітники, які знали тільки тайську мову. У роботі з такими колегами допомагали тайці із знанням англійської, а також гугл перекладач в режимі діалогу.
Комментарии